Не спинити мою свободу -крок вперед всім чортам назло.Серед вогнищ шукаю водутут сміливість, як ремеслонеобхідна. В часи задухипрожене вона горе геть.Добра доля протягне руки -забирайся, старуха-смерть!
Стовпчики сподівань, сходи твоїх надій. Знизу на гору глянь. Бачиш країну мрій? Треба туди піти буде складним цей шлях. Все подолаєш ти. Вірю. Тримай в руках силу своїх бажань, радість чарівних днів, впевненість. Сильним стань. Дій! Це міцніше слів.
" Отже, нікого не лишилося - спитав. - Померло село... - Чого? Є люди... - Невже? - вразився Ігор. - Так. Дві жіночки й дівчинка. - І що ж вони там утрьох роблять? Це ж... ані даху над головою, ні світла... Узагалі нічого. - Земля під ногами є? Є, - сказав Степан. - А решта - наживне."  ...
Для тих, хто цікавиться філософією, історією, психологією,політтехнологіями.
Екранізація улюбленої книжки Коельо. Цікаво глянути. Якщо десь буде в неті, поділіться ссилками.
Смаки змінюються так нагло і швидко, що найумілішим кравцям годі угнатися за ними і вигадати стільки новинок. От і виходить, що зацурані форми часто знову з'являються в обігу, аби незабаром знову зазнати цілковитого зацурання. Мішель Монтень, «Проби», Розділ XLIX, «Про Давні Звичаї».
Я замахалась воюватисловами, діями, думками.Вкладатися, але не матинадії. Хибні результати. І якщо ви, мої хороші, нічого цій країні датине хочете. Дорожче грошіі блиск лише своєї хати, то вам ніхто не допоможе.Я замахалась воювати.